К сожалению, на сегодняшний день мы можем наблюдать явное ущемление прав и дискриминацию по отношению к национальным меньшинствам. Явным доказательством тому является открытое письмо, с которым обратились представители национальных меньшинств к Генеральному секретарю ООН и Генеральному директору ЮНЕСКО, в котором констатировали многочисленные системные нарушения прав граждан Украины на использование родного языка, не являющегося государственным, во всех сферах общественной жизни, несмотря на существующие законодательные и международные гарантии. Подобного рода ущемления являются уже нарушением прав человека. Естественно пример языка не единственный, но наиболее остро стоящий в нашей стране, хотя к сожалению у нас об этом вспоминают только перед выборами, поэтому я считаю, что необходимо решать эту проблему сейчас и не допускать того что бы эту проблему вновь использовали только как политическую предвыборную утку для избирателей.

За даними досліджень ОБСЄ у 2010 році, чисельність національних меншини в Україні становила 13,5 млн. чол., або майже 30 % від усіх жителів. В Україні живуть представники понад 100 націй. Найчисельнішими з них (націй), окрім
українців, є росіяни, євреї, білоруси, молдавани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки, татари, вірмени, цигани та ін.
Покращення положення націоанльних меншин в Україні — означає запровадження реальних, дієвих механізмів для реалізації прав національних меншин в Україні.
1. Що таке національні меншини в Україні?
До національних меншин належать групи громадян
України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття
національного самоусвідомлення та спільності між собою.
2. Механізми для поліпшення положення національних меншин в Україні:
— законодавче закріплення залучення коштів з закордоних фондів (та фізичних осб) для освітнього, культурного та духовного розвитку національних меншин (рідна мова, культура національної меншини). Тобто створення в кожній області відділу при Обласній державній адмінстрації (у Криму при Верховній Раді АР Крим)який займається залучення та розподіленням коштів для розвитку меншин (представники національних меншин теж беруть уасть у роботі відділів). Кошти переважно з фондів країн національної меншини (російська меншина — залучення коштів у бізнесменів, меценатів, благдійних фондів та іншіш організацій з Росії, білоруська — з Білорусії і так далі). Тобто наші (державні) гроші не витрачаються, а представники національних меншин розвиваються у рідних традиціях. Це звичайна практика для європейських країн. Німецькі бізнесмени, політики, спортсмени залюбки жертвують гроші на відкриття німецькіх шкіл та освітньо-культурних центрів в усьому світі.

Продовження аргументації у наступному дописі.
Дмитро Тютюнник.

Інформація (Дмитро Тютюнник):
1. У багатьох національних меншин виникають проблеми з вивченням рідної мови, культури, традицій в Україні (угорська, польська, словацька та інші нац. меншини). Наприклад, до 2010 року угорські учні здавали ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання) тільки на українській мові, це була справжня проблема для них (зараз можуть здавати ЗНО на угорській). Але подібні проблеми залишаються. Чому?
2. Розвиток української мови, культури, традицій в Україні – закріплено законодавством і фінансується з державного бюджету. І так повинно бути! Але розвиток мови, культури, традицій нац. меншини в Україні теж закріплено законодавством. Одна проблема – як фінансувати розвиток сотні національних меншин? Державного бюджету не вистачить! Тому і потрібно створити умови для залучення коштів та запровадити механізми, які я описав вище. Національні меншини не можуть жити в окремому світі (потрібна інтеграція в українське суспільство), бо рано чи пізно це призведе до міжнаціонального конфлікту в Україні. Уряд цього не допустить!

Пропаганда и права
Как было указано выше, в Украине есть большое количество нац.мен., следовательно давайте возьмем евреев и еще некое кол-во меньшинств, дискриминируют ли их в Украине? Да, дискриминируют, ввиду того, что в Украине 13 апреля 2010 Верховная рада отклонила проект закона о борьбе с пропагандой фашизма, нацизма, коммунизма, сексизма и других тоталитарных течений № 4745-1, в проекте предлагалось такие определения «нацизм и подобных идеологий»: «совокупность представлений, идей, допущений, теорий, направленных на обоснование (пояснение) исключительности, преимущества или неполноценности, дискриминации определенных людей по признаку пола, языка, цвета кожи, религиозных предпочтений, социально-экономических возможностей, расовой или этнической принадлежности». Т.е. Сейчас есть возможность в Украине пропогандировать течения, обозначенные выше, которые нарушают права людей, т.к. идеи и цель этих течений заключают в себя расовую ненависть и превосходство одной расы над другой. поэтому нужно улучшить положение нац. мен. в Украине.

Международные наблюдательи неоднократно отмечали ущемление прав нацменьшинств в Украине.
Совет Европы недоволен ущемлением прав нацменьшинств Украины.
Об этом в ходе брифинга сообщил Президент Парламентской ассамблеи Совета Европы Мевлют Чавушоглу.

Законодательство Украины относит к национальным меньшинствам «группы граждан Украины, которые не являются украинцами по национальности, обнаруживают чувства национального самосознания и общности между собой.
Но несовершенство закона налицо. Согласно отчётам разных мониторинговых групп на Украине не было выявлено прямых фактов нарушения прав национальных меньшинств на самоорганизацию, однако реальная ситуация, а также высказывания представителей разных национальностей указывают на несовершенство законов Украины «О национальных меньшинствах» и «Об объединениях граждан». В этих законах нет чёткого определения понятия «национальное меньшинство» и не имеет достаточного законодательного определения понятие «статуса объединения национальных меньшинств», что в итоге затрудняет решение вопроса о деятельности и самоорганизации представителей этнических групп.
Более того,
реализация права национальных меньшинств на самоорганизацию затрудняется тем, что в большинстве законодательных актов отсутствует сам термин «национальное меньшинство», а на Украине отсутствует законодательство относительно самоорганизации национальных меньшинств, национально-культурной или национально-территориальной автономии и самоуправления по национальному признаку. В Законе Украины «Об объединениях граждан» не выделен и не закреплён статус объединения национальных меньшинств и статус их высших представительных органов, что нередко приводит к затруднению при регистрации, особенно на республиканском уровне, и создаёт сложности в работе организаций национальных меньшинств.
Мы можем в проекте Закона «О национально-культурной автономии» предусмотреть право национальных меньшинств на самоорганизацию и самоуправление по национальному признаку по примеру Венгрии или разработать новый законопроект.

Неправительственная организация Human Rights Watch (HRW) в понедельник, 24 декабря, опубликовала ежегодный 21-й доклад на 649 страниц относительно соблюдения прав человека по всему миру в 2010 году.

Относительно Украины в докладе отмечается, что в 2010 году в стране завершился «период политической нестабильности», а в отношениях с Россией произошло заметное потепление. Однако в области прав человека в Украине остались не решенными комплекс проблем с расизмом и миграцией, усилились цензура и давление на СМИ, а начатая судебная реформа проводится слишком поспешно и без учета мнений и рекомендаций европейской стороны.

Так, в HRW отмечают, что начатые Виктором Януковичем масштабные реформы сопровождались критикой в адрес нового президента, которого обвиняли в продавливании решений в обход демократических процедур и без учета мнения оппозиции.

При этом в области прав человека в Украине сохранялись такие проблемы, как: предвзятое отношение к людям с другим цветом кожи, нападения на иностранцев с неславянской внешностью, ограничение государством свободы СМИ, а также комплекс проблем, связанных с миграцией, включая доступ к системе предоставления убежища, условия содержания в миграционных изоляторах и гарантии защиты для представителей уязвимых групп.

Поэтому сейчас наиболее благоприятное врямя для улучшения положения нац. м. в Украине.

Мы говорим о улучшении положения нац. м. в Украине, вышенаписанное показало что есть конфликты, проблемы, можно называть это многими словами. В свою очередь О признали, очевидность этих конфликтов, поэтому нам нужно улучшать положение нац. м. в Украине.
Всех затрагивает или не всех, это не важно, нам важно понять улучшать или не улучшать. Все свожится к тому, что улучшать ихнее положение стоит.

Теж пишу українською мовою, бо мені так легше точніше висловити свою думку.
Отже, я згодна з командою Опозиції, що в Україні є багато правових актів щодо захисту прав національних меншин. Вони навіть, здавалось би, відповідають міжнародним стандартам, але в них відсутня системність і узгодженість змісту вживаних в них термінів. Зокрема, тлумаченню підлягають такі дефініції як «українська нація», «етнонаціональні відносини», «корінні народи», «місця компактного проживання», «громадянське суспільство», "ідентичність", «національно-культурна автономія», «депортовані етнічні спільноти» тощо.
З-за відсутності тлумачення у наш час виникають суперечності щодо їх значення, що призводить до непорозуміння та конфліктів. Саме тому необхідно розроблення нового законодавства, яке б визначало основні концепції державної політики щодо національних меншин та містив би адекватне українським реаліям тлумачення термінів, застосовуваних у національному законодавстві, що регулює міжнаціональні відносини. Тобто це законодавство повинно спиратись на критично переосмислений досвід розвитку міжнаціональних процесів в Україні, забезпечуючи права і свободи кожної етнічної групи як повноправних громадян України – представників різних національностей.

Крім того, нерозв’язання існуючих проблем пояснюється незначними обсягами бюджетного фінансування та відсутністю регіональних програм соціально-духовного відродження національних меншин, неузгодженість дій місцевих органів виконавчої влади і національно-культурних товариств у процесі прийняття управлінських рішень, що негативно впливає на ефективність реалізації державної політики щодо національних меншин та забезпечення етнокультурних потреб представників різних національностей. Найактуальнішої проблемою досі є проблема надання приміщень для проведення культурних заходів громадськими організаціями меншин. За підрахунками, зараз тільки 600 громад із 1300 забезпечені необхідними приміщеннями. Отже, в Україні не має достатніх умов для культурного розвитку етнічних груп та збереження традицій. З року в рік не виконується належним чином і стаття 16 Закону України «Про національні меншини в Україні» у якій говориться, що у державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.
Як свідчать дослідження аналітиків, у більшості областей в місцевих бюджетах не передбачаються кошти на підтримку діяльності національно-культурних товариств, що не дає змогу ні випускати періодичні видання, ні створювати етнічні виставки у краєзнавчих музеях. Тобто немає умов для збереження мови етнічних груп, традицій та етносу.

сегодня мы можем наблюдать, явную тенденцию к уменьшению числа школьников, которые обучаются на языке национальных меньшинств, который является для них родным. Таким образом, за последние 19 лет в Украине закрыто более 3 тыс. школ (что составляет более 60% от их общей численности на 1992 г.), преподавание в которых велось на языках национальных меньшинств, При этом количество учеников, которые обучаются на этих языках, сократилась почти в 7 раз — с более чем 3 миллионов до 480 тысяч. А те кто все же получил образование на родном языке сталкиваются с проблемой внешнего независимого тестирования, о чем вообще уже говорила линия правительства, и это в то время когда всеми признано, что именно язык является одним из наиболее значимых факторов в формировании человека и самоопределении его в причастности к одной или другой нации. А так смысл ребенку с детства привыкать к родному языку, говорить на нем свои первые слова, если после ему придется переучиваться, пойдя в школу, и как результат происходит определенная деградация языка в суржик (смесь двух языков), речь уже становиться непохожей ни на один из первоначальных языков.

Так, перед нами стоїть проблема забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів України, у яких викладання навчальних предметів здійснюється мовами національних меншин. Перед нами стоїть ще багато питань, які потрібно негайно вирішувати, і одним з них є також подолання дискримінації за ознаками мови, національного, расового та етнічного походження.
На сьогодні антидискримінаційне законодавство України складається з ряду розрізнених та неузгоджених між собою приписів, які містяться в законодавчих актах різних галузей. Акцент робиться на заходах кримінальної відповідальності, а цивільне, трудове та адміністративне законодавство не передбачають системних і взаємоузгоджених антидискримінаційних заходів.
Негативним чинником, який впливає на стан міжнаціональних відносин, є притаманна певній частині громадян України різної національності досить стійкої взаємної ксенофобії, що й спричиняє поступове посилення антиукраїнських, антиросійських, антиєврейських, антипольських тощо настроїв. Задача держави, на мою думку – подолати це. Останнім часом зріс рівень ксенофобії в українському суспільстві, що має загрозу для безпеки країни, підриває рівень демократії. З-за цього, як вже згадувалось, росте число проявів вандалізму відносно пам'ятників, місць поховань, меморіалів, а також агресивних актів (напади, биття) по відношенню представників національних меншин, активізуються екстремістські групи. З огляду це постає питання: чому так гостро набуває актуальності проблема захисту прав національних меншин? Які ж головні причини значного збільшення проявів расизму, антисемітизму й ксенофобії у суспільстві, особливо в молодіжному середовищі? А вся річ у тім, що міжнаціональна політика уряду неспланована та нерозвинена. Наприклад, конструктивнішою мала б бути взаємодія громадських організацій національних меншин із центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Слід було б збільшити ефір теле-радіопростору для передач, які б освітлювали шляхи формування взаємної толерантності українців і національних меншин.
Отже, чинне законодавство про захист прав національних меншин є недосконалим, політика уряду щодо цього нескоординована, а основні уявлення цієї проблеми держслужбовцями є застарілими для нашого часу.

Более того, меньшинства являются гражданами Украины, мы как правительство, должны всячески способствовать улучшению положения всех граждан Украины. Какие плюсы мы получим когда законопроект будет принят?
Первое, если отдельные меньшинства получят возможность сохранять культуру, развивать ее и гос-во будет всецело этому способствовать, то мы опираясь на опыт европейских стран, можем увидеть что это повысит доверие к правительству и даст этим людям понять, что хоть вы и не коренные жители, но вы, ребята, чувствуйте себя как дома.
Второе, то, что сейчас действительно некоторым меньшинствам очень не нравится казус с тестами ЗНО, поэтому если мы решим этот вопрос, то мы снимем ихнее умственное и физическое напряжение и обеспечим право на свободный выбор языка при сдаче тестов, ведь не на все языки меньшинств перевели и в тоже время тесты можна сдавать на нескольких языках, т.е. мы должны обеспечить этим правом всех детей.

Однако каким образом Вы собираетесь улучшать положение национальный меньшинств Украины?
На данный момент законодательство Украины всячески способствует развитию национальной сознательности и общности, единства меньшинств. Их взаимоотношения гарантируются конституцией Украины. В частности функционируют комиссии по вопросам нац. меньшинств в ВРУ и в органах местной организации.
Языковой же аспект не является проблемой данной резолюции, т.к. государство не ущемляет права нац. меньшинств на:
— Использование родного языка
— Обучение родному языку
Однако государственным языком Украины является именно украинский. И именно за ним закреплена высшая юридическая сила и он является официальным языком, на котором ведется государственное управление, законодательство, судопроизводство.

Таким образом хочу сказать, что положение нац. меньшинств Украины не выходит за рамки текущего законодательства и их права и свободы полностью гарантируются на территории нашего государства.

Доброго времени суток!

А есть ли проблема и если да, то какая? Собственно, остается загадкой, почему правительство среди всех многочисленных проблем выделяет именно проблему родного языка. На данный момент существует большое количество не менее важных. Среди них, тот же самый вопрос о крымских татарах.

Улучшение или контроль. Дело даже не в том, что надо улучшать положение национальных меньшинств. Сегодня существует достаточно хорошая законодательная база, обеспечивающая им комфортные условия для проживания на территории Украины. И ее не надо улучшать. Надо более четко и строго следить за ее выполнением. Надо следовать существующим законодательным актам. Система и так хороша, поэтому не требуется в улучшении.

Исчезающие украинцы. Государство и так гарантирует представителям национальных меньшинств права и их соблюдение. Если же «потакать» им и постоянно уделять внимание, создавать более идеальные, лучшие законодательные акты по улучшению прав, это приведет к тому, что нация украинцев ассимилирует и просто «растворится» среди других, будет ими поглощена.

Хотим заметить, что на данный момент и так уже существуют проблемы, связанные с этим. На примере востока Украины четко видно, что там происходит ассимиляция украинцев, люди достаточно слабо чтут и хранят традиции предков.

Тогда уже здесь, скорее всего, надо способствовать развитию украинской культуры, а не подавлять ее за счет поддержки и развития культуры нац. меньшинств. К тому же, они свои традиции бережно хранят и чтут и нельзя не согласиться с тем, что обычно такие городские клубы и кружки развиваются гораздо активнее и быстрее, чем кружки украинской культуры, и известны они больше.

Поддержка со стороны. Так же, бессмысленно улучшать положение нац. меньшинств еще и потому, что им оказывают достаточную поддержку те страны, представителями нации которых они являются. В качестве примера приведем город Мариуполь, где грекам предоставляется активная поддержка в развитии культуры, в образовании и прочих сферах жизни со стороны соответствующего государства. А ведь они даже не составляют большинства, а всего лишь 6,5% от общего населения города (!). Такая немногочисленность не мешает им, однако, активно участвовать, значительно влиять на общественно-политический уклад жизни в городе и ярко развиваться при поддержке Греции.

Таким образом, систему законодательных актов, относящихся к правам нац.меньшинств надо не улучшать, а четче контролировать ее соблюдение. Представителям нац.меньшинств и так оказывается постоянная поддержка, они развивают свою культуру и жизнь не хуже, чем украинцы непосредственно, соответственно им улучшение прав не требуется. В противном же случае украинцы, не до конца сформированная, не до конца сплоченная нация, рискуют лишиться своих обычаев, культуры и быта, потерявшись на фоне ярко развивающихся народностей, которым сами будут помогать. А надо ли это государству, как считает правительство? Из всего вышесказанного можно сделать вывод, что нет.

Становище нацменшин в Україні не треба покращувати, бо його негативні показники перебільшені у статистиці. Коли різноманітні організації з правозахисту наводять цифри щодо нацменшин в Україні, ці цифри зазвичай не подані в порівнянні. Тобто вони відносні. Цілком можливо, що такі ж порушення прав людини існують і щодо українців у більшому об`ємі. Наприклад, варто порівняти цифри незаконно затриманих українців та представників нацменшин, крім того порівняти причини цих затримань.
Необхідно, щоб вивченням становища нацменшин займався конкретний уповноважений орган, проводив порівняльні моніторинги, оприлюднював звіти і централізовано інформував про стан проблеми (чи є вона взагалі).